Час Чернігівський

33-річна чернігівка Оксана Зубець як ніхто розуміє важливість відкритого мирного діалогу. Майор поліції вже не один рік несе службу у миротворчих місіях ООН.

Перша місія під егідою ООН розпочалася 30 серпня 2014 року. У складі ротації було 10 осіб (представники Нацполіції та військовослужбовці Національної гвардії). Оксана –єдина жінка.

Тиждень перебували в Уганді, де розповідали про основні аспекти роботи місії. Потім 5 днів у столиці Республіки Південний Седан. Відбувся розподіл. Оксані випало нести службу у місті, де знаходився табір біженців (близько 2300 осіб). Вона стала керівником підрозділу захисту прав жінок та вразливих верств населення.

«Загалом працювати в Африці ще той виклик. Адже перед тим, як давати поради місцевому населенню, треба достеменно вивчити їх звичаї, традиції, історію. Там досі живуть плем’ям: нормально віддавати дівчат заміж у юному віці за кавалера, що запропонує більше корів. Жінки тяжко працюють і змушені терпіти «виховання» чоловіка. І серед цього всього треба якось провадити політику захисту прав людини», - деталізує Оксана.

Захищати, а подекуди рятувати, доводилося і дітей. Часто від власних батьків, або від інших дорослих.

«Одного разу під час чергування отримала сигнал, що 1,5 річну дитину цькують дорослі (навіть хочуть повісити), за те, що вона укусила сусідське немовля. Дорослі оголосили дитину людоїдом. Звісно, дитина просто так відобразила свої емоції, бо вперше побачила таку крихітку і подумала, що то іграшка», - ділиться миротвориця.

Для нас цей випадок здається комічним, а от для цього народу виявилася велика проблема, на розв’язання якої довелося витратити чимало часу та зусиль».

В Африці пропрацювала до 1 березня 2017 року.

По поверненню в Україну знову приступила до своїх обов’язків у відділі ювенальної превенції ГУНП України в Чернігівській області. Та засиджуватися не стала: цього ж року пройшла відбір до операції з підтримання миру та безпеки ООН і 25 серпня 2018 року відбула нести службу до Республіки Кіпр. Наразі теж перебуває там. Попередня дата закінчення місії 1 жовтня 2020 року.

«Місія на Кіпрі значно відрізняється від попередньої. Тут я виконую обов’язки працівника кадрового забезпечення. Це єдина посада, що забезпечує адміністративну діяльність усього поліцейського компоненту місії», - каже Оксана.

А вдома чекають рідні: батьки, син, чоловік…

«Вони мене завжди підтримують. Але це дається нелегко. І справа не лише у тривалій розлуці. Миротворці несуть службу неозброєні, але в місцях, де час від часу відбувається ескалація збройного конфлікту. Був випадок, коли саме через таку ситуацію, я змушена була кілька днів пересиджувати (лежати на підлозі) у спеціальному контейнері. Без зв’язку з домом. Звісно страшно», - ділиться миротвориця.

Однак Оксана Зубець пишається своєю роботою і зауважує, що стала на цей шлях цілком усвідомлено.

«Це не забаганка: схотів – поїхав.  Треба детально вивчати завдання місій (у мене на це пішло кілька років), усвідомлювати, хто такий миротворець. Ну і звісно, удосконалювати англійську мову. Проходити відбір.

Це величезний досвід. Ти працюєш не просто за кордоном, а з колегами з абсолютно з різних країн. Дуже тішить шанобливе ставлення до представників місії у місцевих. Наприклад у таборі біженців у Південному Седані діти неймовірно нас чекали, просто навіть для того, щоб пройти поряд.

Миротворці для них – втілення безпеки, захисту.

Я пишаюся тим, що маю можливість ділитися українським досвідом та переймати міжнародний. Неймовірна горда, що у міжнародних місіях саме українці найчастіше займають керівні посади, працюють у головному штабі і мають дуже велику повагу серед інших іноземних колег».