Час Чернігівський

— Ще вісім років тому ви мали будівельний бізнес на Сході країни, чому вирішили займатися агрономією на Чернігівщині?

— Родом я з невеличкого містечка, що на Луганщині, і не дивлячись на те, що моя родина — спадкові шахтарі, я маю аграрну освіту. Компанія «Урожай» не перше моє починання, на Сході я займався автомобільним бізнесом, потім — будівельним. Були ідеї розвитку сільського господарства на Донеччині, але мій товариш зі Сновська запропонував подивитися та інвестувати в землі Чернігівщини. На той час поблизу Корюківки продавались кілька підприємств, які ми вирішили придбати. Згодом мені це стало цікаво і я вирішив очолити цю компанію особисто. Тому, незадовго до війни на Сході, моя родина з Луганщини переїхала у Корюківський район.

— Розкажіть більше про свою компанію?

— Ми починали роботу з орендованих людських паїв у Холмах, Охрамієвичах та Рибинську. Майже дві тисячі гектарів були абсолютно непридатні для землеробства. Заросли кущами, дуже давно не бачили плуга, але їх вдалося повернути до активного життя. За ці роки площа земель постійно зростала і сьогодні становить 14,5 тисяч гектарів. На них успішно вирощуються різні сільськогосподарські культури. У найближчій перспективі плануємо розчистити ще 2,5 тисячі, щоб удобрити та засіяти.

Окрім рослинництва, у нас хороша тваринницька база — 700 голів великої рогатої худоби утримуються на фермах підприємства, що розташовані у селі Стопилка під Рибинськом. Виробництво постійно модернізується. Незабаром там встановлять надсучасний молокопровід виробництва Данії.

Головний офіс нашого агрохолдингу облаштований у селі Сядрине, там же збудований і зерносушильний комплекс. Ми зорієнтовані на людей — у нас працює 230 працівників і загалом їх середня заробітна плата складає 12,5 тисяч гривень, а власникам землі ми виплачуємо 8% орендної плати.

— Плануєте оселитися на Корюківщині остаточно?

— Так, нам дуже сподобався клімат і природа Чернігівщини. Ніяк не можу надихатися свіжим поліським повітрям після просоченого димом і сажею з донбаських териконів. За останні роки думаю я остаточно став місцевим — жодних зв’язків з Луганщиною не лишилося. Дехто з близьких теж перебрався до нас, у Сядриному оселилася рідня моєї дружини Алли, яка сама родом з Рівненської області. Також тут у нас вже є власний будинок у селі Бреч, майже в лісі, де ми з дружиною виховуємо двох синів — учнів першої міської школи. На жаль, у мене не вистачає часу на мисливство і риболовлю, якими захоплююсь давно, проте синам ми намагаємось дати можливість спробувати себе і в боксі, і в туризмі, і в музиці.

— Ви маєте депутатський досвід та займаєтесь меценатством?

— Останні чотири роки я був депутатом Корюківської міської ради. Вважаю, що така громадська діяльність тісно сплетена з роботою депутата, адже до народного обранця люди також звертаються по допомогу, зокрема й фінансову. Маючи можливість, я намагаюсь допомагати громаді, в якій проживаю.

Не люблю вихвалятися, але для шкіл та позашкільних закладів, інших установ періодично купую ноутбуки, проєктори, меблі та інше. Якось придбав цілий комплект меблів у один із старших класів. Не відмовив у підтримці, коли ремонтували колишній будинок для людей похилого віку в Холмах і школу мистецтв у місті. Передав кошти Центру первинної медико-санітарної допомоги на боротьбу з коронавірусом. Відремонтував лікарську амбулаторію у Перелюбі та допоміг замінити вікна у тамтешньому місцевому храмі. В Хотіївці придбав приміщення під церкву і подарував громаді.

— Ваша компанія розділяє погляди на благодійнсть?

— Звісно, протягом восьми років компанія «Урожай» купує новорічні солодкі подарунки для дітей різного віку. Підтримує молодіжні заходи й обдарованих дітей. На довгі роки взяли шефство над талановитою корюківчанкою Тетяною Пастушенко, яка спочатку була вихованкою школи мистецтв, а потім стала ніжинською студенткою. Не відмовляє у допомозі керівнику боксерського клубу Михайлу Папіну. Наша мета — зробити все можливе, щоб молодь Корюківщини могла здобувати хорошу освіту та повертатися на малу батьківщину.

— Чому вирішили йти в депутати обласної ради?

— Моя робота передбачає постійне спілкування з людьми, тому мені близькі не тільки проблеми підприємців, а й місцевих жителів. Чи не щодня особисто стикаюсь з проблемами усього Корюківського району. Щороку відвідую зустрічі громадян і чітко розумію, які питання треба розв’язувати у кожному населеному пункті. У статусі депутата робити це буде набагато легше. На сесіях обласної ради приймається обласний бюджет, затверджуються різні програми соціально-економічного розвитку, вирішуються питання ремонту доріг, будівництва різноманітних об’єктів. І на все це я зможу впливати.

— Чому зі «Слугою Народу» ?

— Я хочу йти в політику лише з людьми, котрі як і я прагнуть не говорити, а діяти на результат. На Корюківщині команда «Слуги Народу» зібрала надзвичайно сильних спеціалістів, професіоналів своєї справи, таких як наш міський голова Ратан Ахмедов, голова Корюківської районної ради Віктор Чернуха, головний лікар Корюківського центру первинної медико-санітарної допомоги Світлана Лещенко та багато інших перспективних лідерів. Я розділяю та підтримую їх погляди і впевнений, що ця коаліція принесе користь кожному населеному пункту нашої об’єднаної громади.

— У соцмережах багато інформації про вашу підтримку ремонту доріг у районі, це питання увійде до пріоритетних напрямків роботи в облраді?

— Так, це важливо не лише для ведення підприємницької діяльності, а й для всієї громади. Без доріг люди відчувають себе забутими: транспорт з обласного центру курсує все менше, дітям все важче їздити відвідувати батьків у віддалених куточках регіону. Я роблю все від себе залежне, щоб зменшити кількість цих питань. Надаю технічні потужності компанії для проведення ремонтних робіт. Фінансово долучився до ремонту дороги на Рибинськ, потім на «перелюбський кущ», далі на Козилівку і Сядрине. Зараз шукаю шляхи, щоб розпочати ремонт автошляху в Савинківському напрямку та, щоб краще відремонтувати дорожнє покриття на Козилівку.

Спілкувалась Катерина ШОВКОВА

імідж